Після хірургічного втручання (операції) можуть виникнути подальші ускладнення, такі як інфікування розрізу або так звана дегісценція (внутрішнє або зовнішнє розкриття хірургічного розрізу). Тому післяопераційний догляд за раною має важливе значення для загального стану пацієнта. Він починається відразу після хірургічного втручання і триває в домашніх умовах до повного одужання пацієнта.
Ускладнення післяопераційних ран часто пов'язані з типом і класом хірургічного втручання (згідно з класифікацією Центру контролю та профілактики захворювань). Під час операції операційна рана може бути класифікована за ступенем забруднення.
- Клас I: Чистий (C): розріз, при якому не спостерігається запалення під час хірургічної процедури, не порушується стерильна техніка, і під час якого не відбувається проникнення в дихальні, травні або сечостатеві шляхи (наприклад, хірургічна рана після первинного зашивання — грижа, варикозне розширення вен).
- Клас II: Чистий-Забруднений (CC): розріз, через який здійснюється доступ до дихальних, травних або сечостатевих шляхів у контрольованих умовах, але без контамінації (наприклад, хірургічна рана з ризиком інфекції через розташування — планова холецистектомія).
-
Клас III: Забруднений (CO): розріз, зроблений під час операції, при якій відбулося значне порушення стерильної техніки або велике витікання з шлунково-кишкового тракту, або розріз, при якому спостерігається гостре, негнійне запалення (наприклад, хірургічна рана після елективної колоректальної операції). До цієї категорії також належать відкриті травматичні рани, яким більше 12-24 годин.
-
Клас IV: Брудний або інфікований (D): розріз, зроблений під час операції, при якій відбулося перфорація внутрішніх органів або виникло гостре запалення з гноєм (наприклад, екстрена операція при каловому перитоніті), або при травматичних ранах, якщо лікування затримано і є фекальне забруднення або девіталізована тканина (наприклад, опіки, діабетичні виразки на стопі — дренаж абсцесу, каловий перитоніт).
БЕЗПЕРЕШКОДНЕ ЗАГОЄННЯ РАН
Безперешкодне загоєння ран - це термін, що описує процес накладання відповідної пов'язки на максимально довгий час, щоб запобігти можливому пошкодженню рани та полегшити її загоєння. Рідша зміна пов'язок (якщо немає клінічних показань), з одного боку, призводить до зменшення необхідних ресурсів, а з іншого - до зменшення болю та запобігання можливому пошкодженню навколишніх тканин. Безперешкодне загоєння дає можливість рані загоїтися і зменшує подразнення та порушення цілісності шкіри навколо рани. Часта зміна пов'язок також призводить до підвищеного ризику інфікування.
У ЯКИХ ВИПАДКАХ НЕОБХІДНА ЧАСТА ЗМІНА ПОВ'ЯЗОК?
При наявності вторинно забруднених ран, ран, спричинених травмою або що містять стороннє тіло, може знадобитися частіше очищення та огляд стану рани. Іншими причинами для частішої зміни пов'язки є витікання ексудату, надмірна кровотеча або досягнення пов'язкою поглинаючої здатності.
Потенційні причини, через які необхідно (або рекомендовано) змінити пов'язку, включають:
- Підозри на місцеву/системну інфекцію (наприклад, локальний біль у рані, почервоніння, набряк)
- Потенційна дегісценція (відкриття) або погіршення стану країв рани
- Відшарування пов'язки.
ВИБІР ПРАВИЛЬНОЇ ПОВ'ЯЗКИ
Пов'язка, що використовується для покриття післяопераційної рани та/або травматичної рани, повинна бути адаптована до індивідуальних потреб пацієнта і відповідати типу та розміру рани, ризику потенційної вторинної інфекції та місцезнаходженню рани.
Ось важливі аспекти, які слід враховувати при виборі пов'язки:
• Еластичність пов'язки (не повинна обмежувати рухи пацієнта), щоб уникнути натягування шкіри або утворення пухирів (особливо на суглобах).
• Хороша фіксація (пов'язка повинна залишатися стабільно на місці). Важливо, щоб пов'язка накладалася після обробки дезинфектантом на суху шкіру та залишалася стабільно зафіксованою, навіть при потовиділенні.
• Висока абсорбуюча здатність для утримання і блокування ексудату.
• Захист навколишньої шкіри — зменшення ризику утворення пухирів або подразнення, а також забезпечення комфорту пацієнта з мінімальним дискомфортом або болем під час знімання пов'язки.
• Водостійкість — забезпечення хорошої герметичності/бар'єрної функції та можливість купання пацієнта.
• Мікробне забруднення – наявність або потенційну загрозу бактеріального забруднення слід враховувати при кожній зміні пов'язки. Рану можна регулярно промивати фізіологічним розчином. Використання антисептичних або протимікробних засобів може бути виправданим, особливо при забруднених ранах. У деяких випадках необхідно застосовувати антимікробні покриття для зниження бактеріального навантаження.
• Видалення мертвого простору (елімінація) між рановим ложем і пов'язкою, де це необхідно, щоб уникнути накопичення ексудату та забруднення.
• Уникнення болю та пошкоджень при зміні/видаленні пов'язки — комфорт пацієнта під час зміни перев'язки є важливим фактором. Рішенням є використання контактних шарів або атравматичних покриттів, наприклад, на основі силікону. Також можна застосовувати сучасні пов'язки для лікування ран у вологому середовищі.
