Лікування ран, що важко  і довго загоюються - складний, багатоетапний процес, успіх якого залежить від знань та навичок медсестри та лікаря. Чого слід уникати, а що слід пам’ятати при догляді за ранами? Ми представляємо найважливіші правила.

1. Для лікування ран не слід використовувати місцеві антибіотики.

У разі критичної колонізації або інфікування рани не слід використовувати місцеві антибіотики для знищення патогенних мікроорганізмів. Антибіотики не проникають у шар біоплівки в ложі рани. Вплив на патогени антибіотиків в низьких концентраціях може, в свою чергу, призвести до посилення резистентності і порушити загоєння ран. 

З цієї причини замість місцевої антибактеріальної терапії використовуйте антисептики і спеціалізовані пов'язки, що містять антибактеріальні речовини. Наприклад, Atrauman Ag, HydroClean plus.

2. Не можна наносити на рани перекис водню, борну кислоту, риванол та хлоргексидин.

Перекис водню та борна кислота є цитотоксичними, тобто вони руйнують здорові клітини в ложі рани. Більш того, ці речовини виявляють тільки бактеріостатичну активність, але вони не вбивають мікроби. 

Застосування риванолу, тобто етакридину лактату, викликає підвищення стійкості мікроорганізмів та сприяє надмірному розмноженню бактерій Pseudomonas aeruginosa. Хлоргексидин, навпаки, стимулює стійкість до таких патогенів, як: S. aureus (стафілокок золотистий), Pseudomonas aeruginosa (паличка синьогнійна) та Acinetobacter baumannii (грамнегативні протеобактерії).

3. Пов'язки та антисептики повинні бути фармацевтично сумісними.

Речовини, що містяться в антисептичних препаратах та спеціалізованих пов'язках, можуть негативно взаємодіяти, що може порушити процес загоєння ран та призвести до ускладнень для здоров’я пацієнта.

Антисептичні препарати, що містять йод (повідон-йод, кадексомер-йод, йод-гель), не слід поєднувати з пов'язками зі сріблом. Продукти на основі йоду також не слід поєднувати з іншими антисептичними препаратами, крім тих, що містять PHMB (поліамінопропілбігуанід). Препарати з повідон-йодом також не слід використовувати разом з лікарським медом.

4. Не можна застосовувати антисептики на основі полігексаніду та октенідину на ранах з відкритими хрящами та кістками.

Антисептичні препарати на основі полігексаніду, іонного срібла та октенідину можуть негативно впливати на сухожилля, а також хрящі та кісткову тканину. Для дезінфекції та промивання ран з відкритими сухожиллями та кістками слід використовувати препарати, що містять гіпохлорити або йод.

5. Компресійну терапію не можна застосовувати при ішемічних ранах.

Компресійна терапія, що не розтягується, тобто компресія нижньої кінцівки компресійними бинтами або медичними компресійними виробами з метою зменшення набряку та поліпшення венозного кровообігу, є ефективним методом, що підтримує лікування венозних виразок. Слід зазначити, що у разі ран іншої етіології, це також необхідно, щоб розвантажити ділянку рани.

Компресійну терапію, що не розтягується, не можна застосовувати у разі ішемії нижніх кінцівок, наприклад, при атеросклерозі, облітеруючому артеріїті або діабетичній ангіопатії, а також при нирковій недостатності. У разі такого типу ран компресійна терапія може бути використана з ABI 0,5-0,9, із застосуванням високорозтяжних бинтів або суцільних бандажів та пневматичного стиснення з силою <30 мм рт.

Компресійну терапію також не слід застосовувати у разі інфікування рани.

6. Сухий некроз не слід видаляти в ішемізованих ранах.

У пацієнтів з відомою критичною ішемією нижніх кінцівок сухий некроз не слід видаляти під час хірургічної обробки рани, так як це може привести до ускладнень, що призведуть до короткочасної ампутації. Перш за все, необхідне втручання судинного хірурга, який відкриє артерії.

7. Рани не повинні бути мокрими.

Рани, які важко загоюються, слід регулярно промивати під проточною водою (наприклад, під душем) для підтримки гігієни, але не можна замочувати (наприклад, у мисці або ванні). Для очищення рани слід використовувати замінники мила, оскільки згідно з останніми науковими звітами, мило інактивує антисептики, що, у свою чергу, може призвести до розвитку інфекцій та порушити процес загоєння ран.

8. У разі глибоких, сильно ексудуючих або інфікованих ран, слід використовувати комбінацію пов'язок у вигляді "сендвічу".

При лікуванні особливо складних рана, таких як рани з рясною ексудацією, глибокі рани або рани з високим мікробіологічним навантаженням, слід поєднувати пов’язки з додатковими властивостями (наприклад, антибактеріальну пов’язку та абсорбуючу пов’язку). Поєднання кількох продуктів забезпечує кращі результати лікування та більший комфорт пацієнта, ніж у випадку використання однієї пов’язки.

9. Терапія ран повинна включати в себе дієтотерапію.

Дефіцит харчування, анемія, зневоднення та неправильне харчування - це умови, які значно перешкоджають і продовжують процес загоєння ран, а в крайніх випадках можуть призвести до повного блокування загоєння. Крім того, вони збільшують ризик інфікування та виразки тиску. З цієї причини догляд за ранами повинен включати в себе харчування, яке буде відповідати потребам пацієнта.

10. Стан рани слід регулярно контролювати.

Курс лікування рани, що довго загоюється, повинен перебувати під постійним наглядом. Щоразу при зміні пов'язки слід перевіряти її абсорбуючу здатність.Якщо при зміні пов'язка висохла або протікає, її слід замінити продуктом з іншими властивостями. Прогрес загоєння слід оцінювати кожні 2 тижні, а повну оцінку рани (поверхню, зовнішній вигляд рани, ексудат) слід проводити кожні 4 тижні. Спостереження за станом рани дозволяє постійно адаптувати лікування до потреб пацієнта та підтримувати його повну ефективність.